Дік. В нього помер господар і він залишився сам. Він все одно охороняв дім де жив до цього, за що був нещадно побитий. Наслідки черепномозкової травми ми лікували два місяці. І ось пес здоровий. І ось вже знайдено руки, що готові його прихистити. І.. знаходиться людина, що відмовляє людей брати Діка з фразою " Він же хворий! навіщо він вам?" Ті, хто хоч раз в житті мав струс мозку розуміють, що певні наслідки після цього залишаться на все життя: це періодичні головні болі, це метеозалежність і т.д. У Діка так само. Іноді в нього болить голова і тоді він намагається вгамувати біль ходячи по колу. Це не страшно, це не постійно, а головне - це тому, що він став жертвою нелюдів. Хіба це привід, щоб не жити? Хіба він не має права бути домашнім? Люди відмовились після такої інформації від собаки навіть особисто не подивившись на нього. Грець із ними, хорошого від них тоді дарма було б чекати, то може так і на краще. Але знаєте, що нас найбільше вразило і здивувало в цій всторіі? Людина, що позбавила Діка шансу - волонтер.Вона приходить вигулювати тварин. Допомогає. І, як нам здавалося, щиро переймається їх долею. Виявилося долею не усіх. А може і про інших такі розмови, що вони не гідні стати домашніми? Як довіряти і кому довіряти??? Іноді нам закидають, що ми любимо тварин більш ніж людей. Звичайно це перебільшення, але в такі моменти ми дійсно любимо їх більше... Дік потребує родину! Терміново! Повертати його немає куди. Від слова зовсім. Там, де був його дім на нього чекає смерть.